Привєтбанк — ти такий прівєт…

Номінацію найгамняніший клієнтський сервіс за моєю версією впевнено виборює Приватбанк!

Я не звик вирішувати питання таким чином і це буде мій перший пост про «супер» сервіс великих українських компаній ( іронія долі , після попереднього мого посту )

Але нажаль сьогодні ПриватБанк та Kyivstar влаштували мені змагання за найкраще вміння створювати неприємності на пустому місці !

Читати далі

Вокруг Испании за 9 дней

Max Vorobyov

Від Сірка: Спокійний і врівноважений хлопець на ім’я Максим, насправді не такий простий, як може видатися при першому знайомстві. Мандрівник, фотограф, романтик, економічний аналітик, знавець міжнародних ринків, мислитель та спортсмен. І при тому, дуже скромний. Насправді, там ціла галактика всередині однієї людини. Здійнятись і полетіти кудись, йому так само просто, як вам сходити на кухню, щоб зробити чаю! )

На вашу оцінку, представляю подорож Max Vorobyov довкола Іспанії за 9 днів. Дуже багато чарівних фото і вражень. Надихайтесь, мрійте, а про свої враження пишіть у коментарях!

Читати далі

My soul goes to India

Настя Гуз

Месяц тому, как теплый воздух с нотками всего на свете прекрасного и адского, выдергивает меня в «здесь и сейчас» из собственных мыслей и страхов, мыслей о страхах, мыслей обо всем, кроме сейчас. Месяц тому, насколько можно круто сменить картинку игры под названием «жизнь», насколько это затягивает и, вот какой уже год, держит. Спасибо, Индия, продолжай 🙏#mysoulgoesindia

 

Читати далі

ЯКИЙ ТВІЙ КРОК ДО МРІЙ? МІЙ — ВІДЧАЙДУШНИЙ АВТОСТОП

Володя Дацків

Трохи мотивації для тебе від відчайдухи, який наважився без грошей відправитися у подорож Європою. Що такого особливого у моїх поїздках? Я не беру із собою ні копійки грошей, довіряючись течії життя.

Ще у 2014 жив звичним життям, працював на звичних роботах. Одного разу мав їхати до дівчини до Славського та не було автобусу. На думку спав автостоп. Ще до того побачив його на YouTube у відеоблогерів-мандрівників. От і був той перший раз, який
підштовхнув мене. Не мав грошей й на ночівлю, та викрутився, переночувавши безплатно у готелі. Після ще не раз подорожував містами Західної України по кілька днів: Чернівці, Ужгород, Кам’янець-Подільський, Хмельницький, Вінниця, Стрий, Дрогобич та інші.

В один момент вирішив ризикнути. Адже ж ризик надає життю особливого смаку. Чого ж чекати здійснення власних мрій? Вже у 2015 році зробив польську Шенген візу на закупи. яку Українцям зробити найпростіше. Купив дешевий квиток на літак WizzAir до столиці Норвегії, Осло. Ось такою і була моя перша мандрівка Європою, з Норвегії — додому.
Польща, Швеція, Фінляндія, Росія, Білорусія. В 2016 році літом наступна подорож на 30 днів, 3 тисячі кілометрів: Чехія, Австрія, Ліхтенштейн, Швейцарія, Італія та інші. Зимою: Словакія, Угорщина, Бельгія, Голландія, Німеччина, Польща.

Читати далі

Крізь українські тернії до казки у Фінляндії

Яна Юрьевна

Кожного року в новорічну ніч ми намагаємось згадати бажання яке хотіли б промовити під бій годинника, і ми впевнені на всі 100%, що воно обов’язково буде почуте Космосом, Буддою, Аллахом або хоча б на крайній випадок, Дідом Морозом в якого я до цих пір вірю, і воно обов’язково збудеться. В цей момент наш самий чуттєвий орган (мозок) починає генерувати безліч своїх «я хочу», і мій досвід показує, що самий перший рандом і буде саме тим, що ви хочете понад усе.

В мене завжди було тільки одне бажання «хочу побачити Світ «, так ось до чого я веду, 2017 для мене почався дуже кайфово так як зустріла я його на землі того самого Діді Мороза чи Санта Клауса, або як кличуть його місцеві Йоулупуккі. Поїздка до Фінляндії планувалась з того моменту як моя подруга отримала своє запрошення на возз’єднання сімї, і чекала вона поки я зберусь до неї, майже 1,5 року. І нарешті цей момент настав! Чи то зорі правильно стали , чи то мені тут так все набридло та задовбало, короче мені моє запрошення прийшло на вайбер, і то не жарт.

Читати далі

Вперше на Святій Землі

Valentyna Holiuk

От нарешті руки дійшли до написання першої у своєму житті статті про поїздку в Ізраїль. Пройшло вже більше 2ох місяців, та коли згадую — знов адреналін в кров б’є.

Почну з того, що це моя перша поїздка за кордон і перший переліт, тим більше я летіла одна. Уявіть, скільки в мене було страху, але бажання було більшим, то ж я все таки я наважилась. Ну що ж, все по-порядку.

Злякані очі і Бориспільській аеропорт. Переліт туди був через Ізраїльську компанію Аляль, і мене попереджали, що вони дуже прискіпливі і підозріло ставляться до кожного потенційного гостя їхньої країни. Але я і уявити собі не могла, що настільки. Все почалося ще у Києві, що вони мене тільки не питали. Я одразу їм не сподобалась, і вони ніяк не могли зрозуміти: чому я, ніде ще не побувавши, обрала саме їхню країну, чому лечу сама, де взяла кошти на таку не дуже дешевеньку подорож. Посипалась маса запитань, і я невпевненим голосом відповідаючи, подумки вже благала щоб вони мене відпустили. На останок вони викинули все з моєї валізи і сказали: »Або ти летиш з своїми речами з нашою сумкою, або не летиш взагалі», бо їм чомусь моя сумка фонила. Я звичайно обрала перший варіант, і з клітчатою торбою як у базарників,  все таки полетіла.

Читати далі

Варшава — моя друга столиця

Tetiana Askerova

Сама Варшава  не викликає ніяких особливих емоцій. Місто повністю відбудоване, тому історичного подиху у ньому немає. Але все ж таки враження складає приємне. В порівнянні з Києвом, Варшава не метушиться, немає особливого поспіху, хоча і були в самому центрі. Чудова транспортна розв’язка, але все ж прийшлось трохи відчути вплив погодних умов на роботу транспорту.

Житло. Пошук житла ми почали ще з України, але оплатити чомусь не змогли, тому їхали без броні на житло. Прибули до Варшави в обідній час, пообідавши почали шукати, де б це нам поселитися. Насправді не так вже і важко було знайти апартаменти в центрі Варшави. Витративши всього кілька хвилин знайшли апартаменти на 4 особи приблизно 800 грн за добу.

Читати далі

Інтерсіті Київ — Пшемишль. Перші враження

Проходжу собі до автовокзалу в Пшемишлі шоб сісти на бусік до Медики, і як завжди пішком через кордон, але тут чую як мужики розмовляють, що зараз на потязі поїдуть до Льова.  Уточняю в них коли потяг і афігєнчік, через 50 хвилин буде транспорт! Швиденько шурую в касу, стаю в чергу (перед мною 13 людей), думаю: «Нормально, ще встигну кави попити.» Але бляха муха… в Польші квитки мабуть через «квести» роблять, де кожну людину по 5 хв мінімум розпитують, а то і більше. Це при 2 робочих касах.
Через 20 хв черга була чоловік 100 (якраз прийшов інтерсіті з Києва), але польські касирки від того швидше працювати не стали.  Ну ладно, за 20 хв до відправлення отримав я свій квиток (22,45 злотих). Потяг стоїт на останьому пероні, там все відгороджено, і його ще потрібно знайти.

Читати далі

Ніч

На спідометрі – 140 км. Нічна траса зрідка засвічувалась ліхтарями зустрічних авто. В салоні – музика, драйв, веселощі. І сьогодні їх двоє. Якась особлива атмосфера сантиметр за сантиметром, мить за миттю заполоняла авто. Повертаючись зі свята (хоча для них це була робота), вони співали все, що тільки міг видати його плеєр. Разом витягували всі нотки, крадькома поглядаючи один на одного і насолоджуючись спільним результатом. В цих поглядах змішались захоплення, симпатія, бажання…
Втома давала про себе знати і згодом її голова обережно схилилась на його плече. Запах його парфумів просто зводив її з розуму. Хотілося знову і знову, 

Читати далі

Вокзал.

Вокзал… Переповнені потяги, зустрічі-прощання, а головне – непідробні, щирі емоції. Чекала потяг і думала. Про що? Не знаю. Думки мухами літали в голові, але конкретика була відсутня. Сумно покидати місто… А ще гірше визнавати те, що тут залишилось все найкраще – сім’я, друзі, Він.
Блукала поглядом, розглядаючи людей, колії, голубів. І тут відчула на собі чийсь погляд. Піднявши очі, побачила Його. Ще мить Він дивився прямо в очі, а тоді опустивши голову, зник у натовпі. А я стояла. І відчувала як ця потужна хвиля емоцій накриває мене з голови до ніг. Серце почало несамовито битись,

Читати далі