На ряду із собором на Вавелю (Wawelu), Костел Маріацький являється головним храмом Кракова. Крізь віки, костел був оточений опікою багатих міщанських родин, дякуючи чому, сьогодні споруда належить до грона найвідоміших об’єктів культової архітектури в Польщі.
Костел Маріацький знаходиться в північно-східному куті Краківського Ринку Площі (Rynku Głównego), а його нерівнолегле розташування до осі ринку говорить про те, що костел був побудований ще до заснування міста ( у 1257 р.)
Нинішня базиліка яка витримана в готичному стилі, була зведена в кінці ХІV ст. А вже XV ст. по обох боках костьолу було добудовано багато каплиць, від того часу загальний вигляд костьолу майже не змінився. Проведені у наступних століттях реставраційні роботи торкалися в головному — внутрішньої частини костьолу. У ХVIII ст. під керівництвом Франциска Плацідего (Franciszka Placidiego), храм отримав новий вигляд у стилі бароко, і тільки століття пізніше реновація зачепила і внутрішнє оздоблення костьолу. До внутрішніх праць були залучені такі відомі майстри, як: Ян Матейко (Jan Matejko), Станіслав Виспянський (Stanisław Wyspiański) і Юзеф Мехофер (Józef Mehoffer), котрий запроектував вітражі.
Ззовні найбільш цікавим елементом базиліки Маріацької є дві неоднакові вежі. Згідно легенди, будівництво веж було доручено двом братам, і кожен із них намагався зробити свою вежу найкращою та найвищою. Конкуренція призвела не тільки до того, що вони відступили від затвердженого проекту, але й спровокувала те, старший брат вбив молодшого, а пізніше сам наклав на себе руки, через докори сумління. Знаряддям вбивства був ніж, який і досі знаходиться у одному із склепінь Сукенніц, як символ того, що гординя та заздрість знищують у нас людські якості.
Щогодини, з вищої вежі на чотири сторони світу звучить Горн маріацький. Сигнал за кожним разом раптово обривається, що є трохи дивним, але це пов’язано із відомою краківською легендою. Отже, у середньовіччі, під час одного з татарських набігів, вартовий, помітивши ворогів, затрубив у горн, котрий мав звістити мешканців міста про незваних «гостів», але один із татарів обірвав звук тривожного горна влучним пострілом із лука. Хоча ця легенда була видумана в 30-х роках ХХ ст. польською діаспорою в Америці, але вона найбільше припала до душі мешканцям Кракова, і вони охоче розповідають її гостям міста.
Справжнім скарбом Маріацького костьолу є вівтар, автором котрого є Віт Ствош (Wit Stwosz) — це найбільший того типу готичний об’єкт в Європі, розміром 11х13 м. Вівтар складається іх нерухомої середньої шафи, котра показує засинання Божої Матері (Matki Bożej) в оточені апостолів, а також двох рухомих частин, які показують сцени із життя Ісуса Христа та Діви Марії.
Всю картину довершує сцена коронації Діви Марії Святою Троїцею. Вівтар виготовлено із деревини дуба, яка налічує понад 1000 років. Всі сцени та персонажі виконанні настільки майстерно і довершено, що виглядають ніби справжні люди. Вівтар налічує 200 фігур, які виконані із цілих шматків липи, найвища із фігур сягає 2,7 метра.