В той час, як в Україні прасують вишиванки та пакують рюкзаки перед початком учбового року, шведські діти вже два тижні вчаться. Тут не було «лінійок» з віршами та піснями — прийшли на 8.10 в перший день, познайомились зі вчителем, отримали розклад занять, підписали шафочки для речей і пішли додому. Ніяких квітів, подарунків та святкового одягу.

Потім майже тиждень вони утрясали розклад, вирішували організаційні питання, знайомилися з викладачами та багато читали на вільну тему. Кілька разів дивилися шведські дитячи програми та шоу містера Біна.

Группа подовженого дня для 4х класів проводиться в окремому будинку поряд школою — це звичайний житловий двоповерховий будинок, який викупила школа і переобладнала для школярів. Віра(моя дочка) з подругою там займаються кулінарією — вже кілька разів щось пекли, і навіть приносила додому куштувати власне печиво. Все самі — замішують тісто, формують, випікають.. Під контролем дорослих.

В шведській школі 4й клас, як в Україні 5й — багато вчителів, окремі класи на кожен предмет. Але то не про наш клас, бо з Вірою вчиться дівчинка з особливостями слуху, і під неї обладнана тільки їхня аудиторія. То Їх клас сидить на місці, а вчителі приходять до них. Звісно окрім фізкультури, трудового навчання та музики.

Вчора були батьківські збори усіх четвертих класів. Про це ми дізналися з щотижневої розсилки на електронну пошту — саме так спілкується школа з батьками. Тож, анонсували дві години, за які відбудяться збори, а усіх батьків, що прийшли, поділили на 4 групи і розвели по різних аудиторіях. В першій розказували про принципи навчання, які моральні та етичні риси дітей намагатимуться розвивати (повага одне до одного, співпраця, допомога і т.д.). Це була перша «станція» і перші 15 хвилин.

Друга станція в наступні 15 хвилин — вчителі математики, шведської та англійської розказували про плани та вимоги, видали батькам роздруковки з планом робіт та домашнім завданням на півріччя(!!!) — настроювали батьків на робочий лад. До речі, в 4х класів поки що немає окремих предметів «біологія», «географія», «фізика», «хімія». В перший семестр в них це все об’єднано в «природні науки», де на кожну відведено 2-3тижні, де будуть власні поекти учнів, фільми в таке інше.

Наступна станція і наступні 15хвилин — fritids — співробітники з групи подовженого дня (два кремезних чувака — не вистачало їм байків та косух) розповідали про свою роботу з дітьми після уроків, про плани по спортивним заходам, про канікули в таке інше.

Завершальною «станцією» була бесіда з директоркою -теж на 15 хвилин. Про школу, про ремонт на нашому поверсі, про плани на рік, про нову електронну платформу,
де можна слідкувати за успіхами дитини, домашніми завданнями, спілкуватися з викладачами та інше.

Тобто за годину усі батьки группами по 10-12 чоловік в спокійній атмосфері отримали вичерпну інформацію по галузям навчання своїх дітей та змогли задати хвилюючі питання.

Потім ми пішли до свого класу, де класний керівник запропонував створити батьківську раду (і одразу добровільно туди вписалося троє батьків, розказав перші враження про наших дітей (все супер! — Інше і не скажуть привселюдно, якщо є питання — розбирається все один на один і дуже дипломатично). Ми всі представлялися, кого як звуть та чиї ми батьки. Небагато хто знайомі між собою, бо по закінченню третіх класів усіх дітей потоку перемішали (не знаю, за якими критеріями)).

То було ще 20хвилин і залишився час на питання, яких поки і не було, бо багато докладної інформації отримали на «станціях». Хібащо я намагалася поспілкуватися про Віру, її окремий план навчання. То в неї буде додатковий урок шведської мови для імігрантів і дві години буде на російську мову та соціалізацію (украіномовного педагога немає).

Тож, все роз‘яснили, дітей похвалили і за 1,5 години все завершили.

А ще я не перестаю дивуватися: в школі працюють і навчаються люди з фізичними вадами, учні і вчителі можуть вдягатися, як їм комфортно (без екстремізму), відчуття спокою і довіри. Наприклад, вчитель може вести урок в футболці з улюбленою рок-групою та шортах, у вчителя може бути пірсинг і тату. З классичним костюмом вдягаються кроссівки. Може бути фарбоване в ультраколір волосся. І все нормально, якщо це не зчиняє дискомфорт іншим. Усі різні кольором шкіри, одягом, здоров‘ям — і усі разом. І це не фраза з якогось закону чи підручника, що ми вчили в школі чи універі, — то моя реальність зараз. Не скажу, що в Швеції немає снобізму чи чогось такого, але не напоказ. Головне правило — коректність та повага одне до одного. Це принцип суспільства і тому вчать дітей. Звісно можна знайти і багато мінусів такої системи, але покищо мені то дуже імпонує.

Тож всім гарної осені і спокійного початку навчального року!


Доброго дня! Я Надія, і моя сім‘я трохи менше року живе в Стокгольмі. З’явилася ідея інколи писати тут про наш досвід в новому місті і новій країні. Наша донька Віра з лютого відвідує шведську школу (зараз в 4 класі), а молодша Марійка — дитячий садок. Буду вдячна за відгуки!

 

Читайте також мою статтю: Скільки коштує життя в Швеції

 

No votes yet.
Please wait...

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *