праця в польщі

Продовження: Бус приїхав з запізненням. Оскільки в бусі (Фольксваген Транспортер) вже були люди, то виявилось, що бракує 1 місця. Та пані, що везла нас на роботу, взяла з собою свого сина. Щось вони довго думали, хто має сісти на підлогу, — напевно, сподівались, що на підлозі мав їхати хтось, хто платив 10 баксів за дорогу. Так, це нагло. В результаті, на підлогу сів син тієї аферистки, що везла нас на роботу. І то ще з такою умовою, що всі мінятимуться з ним – по черзі сідаючи на підлогу. Але, не сталось так як вона би хотіла – її син всю дорогу там сидів. В дорозі, аферистка почала розвивати тему, що поліція може оштрафувати нас, і щоб ми всі були готові заплатити за це ще по 10 баксів. )) Read more

Передмова

Реальна історія із життя заробітчанина, який поїхав до Польщі на збір полуниць.

Головний герой подій — це читач та дописувач блогу Роман Л.,

який ласкаво погодився поділитися власним життєвим досвідом.

 

Дєла давно мінувших днєй – пріданьє старіни глубокой.

Йшов 2000 рік. Минав перший рік як я закінчив своє навчання в технікумі. Молодий фельдшер ветеринарної медицини, який шукав працю. Але такої ніде не було, бо кому потрібен фахівець без досвіду роботи. Якось я дізнався, що люди возять на продаж до Польщі квасолю, горілку і сигарети. Я тоді ще не знав, що це човникарством зветься. Ось я вирішив зайнятися квасолею, яка у нас розповсюджена, та дуже популярна. То така біла, крупна квасоля була, — в народі її називають «кобильохою». Всю куплену квасолю, звозив додому, вдома все важив, пакував дві сумки по 25 кг, брав з собою 0,75л горілки (то була така «квадратна» пляшка «Смородинової» від Артеміди), блок сигарет, і «гострив сандалі» на Польщу. Read more