Дуже давно, ще в ті часи, коли саме звичайне місто Вінниця видавалося яскравим і кольоровим, аж до різі в очах, коли все довкола набувало магічного змісту та значення, сталася зі мною цікава історія.

Був я тоді студентом денного відділення енергофакультету ВНТУ, ходив на пари, інколи через деканат, інколи встигав проснутися і прийти вчасно, як-не-як, але навчання йшло. Завжди мав руки з потрібного місця, і після пар, влаштувався працювати на першу в той час в Вінниці фірму “Домашній майстер, або господар на час”. Жартома нас клієнтки називали “мальчікі за визовом”. Моєю спеціалізацією були електромонтажні роботи, сантехнічні та загальні монтажні.

Отже, диспетчер телефонує мені на мобільний (так, я вже тоді мав Siemens C45), та й каже: “Тезко, там в одній новобудові потрібно повішати світильник в кімнаті. Візьмеш?” І до чого ці непотрібні питання, якщо відомо, що візьму і зроблю все як має бути, але… сталося трохи не так як завжди.

Люстра була громіздка, важка і з холєри дорога. Якщо хто знає, то із великим трансформатором на 200-300 Вт, та лампочками-галогенками на довгих сталевих трубочках-променях. Розмах промінчиків до 1м. Якщо не помиляюся, то коштувала вона на той час десь біля 600 грн при моїй степендії в 42 грн/місяць, та бюджетом проживання 200 грн на місяць.

Висота стелі в новобудові становила 2,8 м, бо одного стільця не вистачало, щоб сягнути, тому збудував пірамідку із двох кухоних стільців. Потім, як все, засверлив отвори для кріплення, підніс повністю металевий корпус світильника та вставив довгий дюбель із шурупом. Все як звичайно, ніяких надзвичайних подій не відбувається. Закручую викруткою шуруп в стелю, і схоже, що він торкається арматури, котра знаходиться під напругою (хтось-щось не так під’єднав, чи що). Оскільки я стою на двох стільцях, і майже вишу у повітрі, то електричний струм не проходить через мене і я весь знаходжуся під напругою як пташка на дроті високовольтної ЛЕП, тобто, я нічого не відчуваю і не підозрюю. Залишалось тільки насвистувати якусь мелодію для повної ідентичності. Але не встиг… бо, доля підкидає мені прикрий подарунок, а саме: збоку від мене бовтається кабель живлення люстри, котрий я попередньо знеструмив, вимкнувши фазу, але в ньому був і нульовий провід, котрий ніколи не відмикаться (ну та бо не потрібно, відомо, що нуль не б’є струмом). Уявіть собі, що я весь знахожусь під напругою 220В, і тут цей клятий синій провідничок торкається мізинця моєї лівої руки (а я кручу шуруп). Як мене впи№@$ть струмом, що здається, ніби все життя пролетіло в мене в очах, і я побачив момент свого народження.

Тут я хочу, як голлівудські зірки під час вручення премії Оскар, подякувати своїй Мамі. Ти дала мені життя, вчила писати і рахувати, що аж сльози текли і чорнильні каракульки розпливалися в зошиті для каліграфії. Ти ніколи не забороняла мені розбирати телевізори, магнітофони, радіоприймачі і розетки. За розетки ти просто не знала, але завдяки тобі, Мамо, я маю гарний почерк, вмію рахувати і досить непогано знаюся на електриці. І добре, що ти не знаєш що я витворяв із струмом, бо дістав би від Тебе сильніше, ніж мене било струмом )

Повернемося до місця подій. Як всі знають, від проходження електричного струму через тіло, м’язи починають скорочуватися. Здалося, що в мене одночасно скоротилися і почали вібрувати всі м’язи від пояса і вище. Цілком очікувано, що від мого смикання під стелею, пірамідка із двох кухонних стільців руйнується, і я разом із люстрою лечу на підлогу.

Від електричного шоку, я не відчув падіння, але схоже, що у сусідів поверхом нижче полущилася стеля. Люстра стала схожа на витвір ковалів-сюрреалістів, котрі позакручували ті промінчики випадковим чином у невідомому порядку, та ще й між собою посплітали. Коротше, вмить, люстра набула в ціні ще 200-300% за креативний дизайн, шкода, що господар мешкання не оцінив творчого задуму, і зі словами: “Б№;%, пацани, я ж просив обережно!” – пішов геть з кімнати.

Тут окрема подяка нашому Творцю за те, що я залишився живий і цілий після ураження струмом, та невеликого піке на підлогу.

Що ж було далі? Далі з переляку я вирівняв всі промінчики, повиставляв назад лампочки, закріпив корпус через інші отвори, щоб люстра більше не билася струмом, взяв свою винагороду у вигляді половини місячної стипендії і прожогом вилетів з квартири.

Отак в один момент я освоїв кілька нових спеціальностей: еквілібристика і балансування на стільцях, та реставрація зіпсованих пристроїв освітлення.

Далі буде.

П.С. На завершення, також хочу подякувати моєму другу Максиму, за те, що відгукнувся того дня, і приніс мені моток білої козирної ізострічки (в нього тато професійний електрик в ЖЕКу), завдяки чому я не осоромився, і зміг підключити ту магічну люстру )))))

No votes yet.
Please wait...

6 thoughts on “Згадаймо як все починалось, або як гартуються електрики

  • 14.02.2017 at 10:31 пп
    Permalink

    Ну что сказать, шикарно. У тебя не переводятся таланты)

    No votes yet.
    Please wait...
    Reply
    • 14.02.2017 at 11:01 пп
      Permalink

      Дякую, Юльчик )

      No votes yet.
      Please wait...
      Reply
  • 14.02.2017 at 6:48 пп
    Permalink

    Так само я ремонтував вентилятор. Та сперся ногою на батарею…… Та ще кольорові телевізори. Там високе…

    No votes yet.
    Please wait...
    Reply
    • 14.02.2017 at 7:04 пп
      Permalink

      ТВСи працюють на високих частотах, і дуга помаленько палить, що можна нічого не відчувати…
      На роботі в Хм колись чувак розказував, що працював на діелектричному коврику і випадково трапив під напругу. Про це не знав, і десь тісніше притиснувся “господарством” до електрошафи. Каже, що влупило так, що зірочки побачив. Потім довго мав проблеми із репродуктивною функцією…

      No votes yet.
      Please wait...
      Reply
  • 14.02.2017 at 4:22 пп
    Permalink

    Легка та приємна для читання жартівлива історія)
    Так тримати!))
    P.S. Далі буде??)

    No votes yet.
    Please wait...
    Reply
    • 14.02.2017 at 6:05 пп
      Permalink

      Дякую )
      Так, дуже хочу продовжити серію як Гартуються електрики. Там в записниках ще кілька історій буде )

      No votes yet.
      Please wait...
      Reply

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *