Роздуми

Цей браслет став початком мого захоплення шкірою. В мене не було вчителів, які б показали та навчили, але було потужне натхнення, яке не давало ні хвилини спокою, особливо уночі. Над першими браслетами я сидів цілими днями, поки вдавалося зробити щось більш-менш схоже на готовий виріб. Але чим важче було, тим сильнішим було бажання зробити щось варте уваги.

Першим браслетом із шкіри, який був виставленний на суд друзів, став той, який ви бачите на фото.

Ніж, лінійка, шматок шкіри і 5 годин тихої української ночі, біля старої настільної лампи, дозволили мені реалізувати задуманий дизайн мого першого шкіряного браслету. Read more

І хто придумав вимірювати вік? Навіщо?
Така дурниця, якщо бути щирим.

Вона сидить на лавочці, одягнута у старе пальто, дивиться на пожовтівше опале листя і думки якісь мутні. Хіба їй сімдесят п’ять? Насправді — ні, їй десь біля двадцяти не більше.
Вона, взагалі-то, могла би встати, покинути до біса стару потерту хустину, придбану ще за часів перебудови, та зачовгане на ліктях майже до дірок, куплене колись по-знайомству чешське пальто. Read more

В 1974 році філософ  і психолог Анатолій Борисович Рапопорт із універсиитета в Торонто, сформулював ідею, згідно якої, найбільш ефективним способом у відношенні до іншої людини являються:

1. Співпраця;
2. Взаємоповага;
3. Прощення.

Іншими словами, коли людина, чи структура, чи група зустрічають іншу людину, структуру або групу, то вони зацікавленні  в тому, щоб запропонували альянс, потім, згідно правилу взаємоповаги, дати іншому те, що отримав від нього. Read more

Знову затримують рейс, знову якась поломка і всі змушені чекати додаткових півтори години. Шкода, що не взяв із собою блокнота,  тому доводиться писати на квитку. На зайняття вже сьогодні не встигаю, тому вкотре пропущу урок із електробезпеки. В Duty free якийсь молодий поляк дорогим парфумом із пробника пахтиться на халяву, а в залі очікування малишня від 3-х до 5-ти років ганяє галасливим табунцем, все перевертаючи на своїй дорозі, весело регочучи та радуючись свободі. Read more

У Верховній раді зареєстрували закон про податок на продаж валюти. Наші депутати хочуть, щоб 15 відсотків від продажу валюти йшло у Пенсійний фонд. Як подейкують: група розробників законопроекту працює мало не цілодобово, щоб встигнути прийняти  закон за старого складу. Що ж тепер нам хочуть «втюхати»?
Хочуть, щоб ми платили податок при продажі валюти, а також при отримані валютних переказів із-за кордону.
Після прийняття закону моментально виростають заробітки у всіх валютчиків країни, бо весь обмін піде в тінь, а наші заробітчани будуть слати гроші із-за кордону вже не через платіжні системи чи банківські перекази, а водіями бусів, які курсують між країнами. Нам і далі продовжують закручувати гайки, а ми і далі продовжуємо мовчати.

Українці живуть в Україні, а хохли там, де їм добре. (с)

Що не кажіть, а еміграція — це гарна оборудка в цілому. Ми міняємо дорогих серцю людей і місця, разом із суєтою та злиденністю на сите і спокійне буття, заварене на самотності. Те, що ми прагнемо здобути вдома ми отримуємо за кордоном, втрачаючи в духовному плані.
Так воно по перших порах, мабуть перші «-надцять» років люди сумують і ностальгують, далі певно звикають, але мені поки що це невідомо. Якось сидів і думав, як заробляти, так щоб частіше бувати вдома: переганяти авто, возити якісь речі, бути водієм-далекобійником, але потім зрозумів, що ця невизначенність і сум за Батьківщиною набудуть перманентного характеру. «Я не люблю полумеры.» — казала колись дорога моєму серцю людина і зникла, я навіть було хотів образитися, але Read more