Від Сірка: Спокійний і врівноважений хлопець на ім’я Максим, насправді не такий простий, як може видатися при першому знайомстві. Мандрівник, фотограф, романтик, економічний аналітик, знавець міжнародних ринків, мислитель та спортсмен. І при тому, дуже скромний. Насправді, там ціла галактика всередині однієї людини. Здійнятись і полетіти кудись, йому так само просто, як вам сходити на кухню, щоб зробити чаю! )
На вашу оцінку, представляю подорож Max Vorobyov довкола Іспанії за 9 днів. Дуже багато чарівних фото і вражень. Надихайтесь, мрійте, а про свої враження пишіть у коментарях!
Міжнародна компанія Snøhetta, котра займається розробкою архітектурних та дизайнерських проектів, спроектувала готель в одному із найчарівніших куточків нашої планети. “The 7th Room” — готель найвищого класу на півночі Швеції, недалеко полярного кола, метою котрого є наблизити людей до природи, тим самим, відновити гармонійне єднання внутрішнього і зовнішнього світу.
Дизайн готелю витримано у традиційному для Скандинавії стилі, і сама споруда розміщена на 12 опорах для ізоляції від грунту. Особливість будови полягає у тому, що висота опор складає не 0,5-0,8м, як то заведено у шведів, а цілих 10 м (!), таким чином, вся конструкція знаходиться у повітрі.
Сьогодні хочу поділитися з вами відео, яке, наскільки то можливо, передає ритм и дух Стокгольму. Мені дуже цікаво, які враження воно викликає, і чи хотіли б ви порівняти їх із реальними?
Месяц тому, как теплый воздух с нотками всего на свете прекрасного и адского, выдергивает меня в «здесь и сейчас» из собственных мыслей и страхов, мыслей о страхах, мыслей обо всем, кроме сейчас. Месяц тому, насколько можно круто сменить картинку игры под названием «жизнь», насколько это затягивает и, вот какой уже год, держит. Спасибо, Индия, продолжай 🙏#mysoulgoesindia
Лягаєш спати, заглядаєш у вікно, чи видно зорі, а там лише хмари і дощ. А вранці «Раз!» і прийшла звісточка від пані Зими, що вона залишається поки чинною господинею. Але все так лагідно, спокійно, lagom )
До речі, всім тим, хто зрадів весняній погоді в Україні, і вирішив вже садити городи, нагадую: «Не поспішайте! Цей сніг і похолодання дійде до вас за 5-6 днів» )))))
Вже досить давно з’явилася мода на подорожі. Люди фотографуються на фоні пам’яток архітектури, в аеропортах, в ресторанах і т.д. Мегатони лайків у соціальних мережах присвячені саме подорожам і враженням від них, люди тішаться, фантазують, мріють, хтось надихається і діє. Але сьогодні я хочу заглянути трішки далі (чи то — глибше), і поділитися тим, яким чином подорожі і робота за межами України змінили мене.
1. Самим першим відкриттям у подорожах стало для мене те, що: «Для того, щоб життя у подорожах було в міру комфортним, не потрібно багато речей.» І щоб вмістити всі свої пожитки, цілком вистачало туристичного рюкзака, і двох додаткових торбинок для постілі, і якихось екстра речей, котрі про котрі згадував в момент перед виїздом. Хлоп я не дрібний, крім того люблю рукоділля і готувати їсти, то окрім футболок, штанів і постілі я мав із собою пряжу для плетіння, гачок, два кухонних ножі, каструлю і книги. Само-собою, що виглядав я мов гігантський равлик, але все було зі мною, і завжди мав вільні руки. Правда, не у всі двері мені вдавалося увійти з першого разу, але спина завжди була захищена ))))
Трохи мотивації для тебе від відчайдухи, який наважився без грошей відправитися у подорож Європою. Що такого особливого у моїх поїздках? Я не беру із собою ні копійки грошей, довіряючись течії життя.
Ще у 2014 жив звичним життям, працював на звичних роботах. Одного разу мав їхати до дівчини до Славського та не було автобусу. На думку спав автостоп. Ще до того побачив його на YouTube у відеоблогерів-мандрівників. От і був той перший раз, який
підштовхнув мене. Не мав грошей й на ночівлю, та викрутився, переночувавши безплатно у готелі. Після ще не раз подорожував містами Західної України по кілька днів: Чернівці, Ужгород, Кам’янець-Подільський, Хмельницький, Вінниця, Стрий, Дрогобич та інші.
В один момент вирішив ризикнути. Адже ж ризик надає життю особливого смаку. Чого ж чекати здійснення власних мрій? Вже у 2015 році зробив польську Шенген візу на закупи. яку Українцям зробити найпростіше. Купив дешевий квиток на літак WizzAir до столиці Норвегії, Осло. Ось такою і була моя перша мандрівка Європою, з Норвегії — додому.
Польща, Швеція, Фінляндія, Росія, Білорусія. В 2016 році літом наступна подорож на 30 днів, 3 тисячі кілометрів: Чехія, Австрія, Ліхтенштейн, Швейцарія, Італія та інші. Зимою: Словакія, Угорщина, Бельгія, Голландія, Німеччина, Польща.
Lagom (вимовляється [lɑːɡɔm]) — один зі стереотипів, що описують шведський національний характер. Lagom часто розглядається як емблема «шведськості», котру неможливо дослівно перекласти в будь-яку із мов. Шведи люблять називати свою країну Lagomlandet — країною-«lagom». Така назва часто проскакує у друкованих виданнях.
Кожного року в новорічну ніч ми намагаємось згадати бажання яке хотіли б промовити під бій годинника, і ми впевнені на всі 100%, що воно обов’язково буде почуте Космосом, Буддою, Аллахом або хоча б на крайній випадок, Дідом Морозом в якого я до цих пір вірю, і воно обов’язково збудеться. В цей момент наш самий чуттєвий орган (мозок) починає генерувати безліч своїх «я хочу», і мій досвід показує, що самий перший рандом і буде саме тим, що ви хочете понад усе.
В мене завжди було тільки одне бажання «хочу побачити Світ «, так ось до чого я веду, 2017 для мене почався дуже кайфово так як зустріла я його на землі того самого Діді Мороза чи Санта Клауса, або як кличуть його місцеві Йоулупуккі. Поїздка до Фінляндії планувалась з того моменту як моя подруга отримала своє запрошення на возз’єднання сімї, і чекала вона поки я зберусь до неї, майже 1,5 року. І нарешті цей момент настав! Чи то зорі правильно стали , чи то мені тут так все набридло та задовбало, короче мені моє запрошення прийшло на вайбер, і то не жарт. Read more
От нарешті руки дійшли до написання першої у своєму житті статті про поїздку в Ізраїль. Пройшло вже більше 2ох місяців, та коли згадую — знов адреналін в кров б’є.
Почну з того, що це моя перша поїздка за кордон і перший переліт, тим більше я летіла одна. Уявіть, скільки в мене було страху, але бажання було більшим, то ж я все таки я наважилась. Ну що ж, все по-порядку.
Злякані очі і Бориспільській аеропорт. Переліт туди був через Ізраїльську компанію Аляль, і мене попереджали, що вони дуже прискіпливі і підозріло ставляться до кожного потенційного гостя їхньої країни. Але я і уявити собі не могла, що настільки. Все почалося ще у Києві, що вони мене тільки не питали. Я одразу їм не сподобалась, і вони ніяк не могли зрозуміти: чому я, ніде ще не побувавши, обрала саме їхню країну, чому лечу сама, де взяла кошти на таку не дуже дешевеньку подорож. Посипалась маса запитань, і я невпевненим голосом відповідаючи, подумки вже благала щоб вони мене відпустили. На останок вони викинули все з моєї валізи і сказали: »Або ти летиш з своїми речами з нашою сумкою, або не летиш взагалі», бо їм чомусь моя сумка фонила. Я звичайно обрала перший варіант, і з клітчатою торбою як у базарників, все таки полетіла.
