Вперше на Святій Землі

От нарешті руки дійшли до написання першої у своєму житті статті про поїздку в Ізраїль. Пройшло вже більше 2ох місяців, та коли згадую — знов адреналін в кров б’є.

Почну з того, що це моя перша поїздка за кордон і перший переліт, тим більше я летіла одна. Уявіть, скільки в мене було страху, але бажання було більшим, то ж я все таки я наважилась. Ну що ж, все по-порядку.

Злякані очі і Бориспільській аеропорт. Переліт туди був через Ізраїльську компанію Аляль, і мене попереджали, що вони дуже прискіпливі і підозріло ставляться до кожного потенційного гостя їхньої країни. Але я і уявити собі не могла, що настільки. Все почалося ще у Києві, що вони мене тільки не питали. Я одразу їм не сподобалась, і вони ніяк не могли зрозуміти: чому я, ніде ще не побувавши, обрала саме їхню країну, чому лечу сама, де взяла кошти на таку не дуже дешевеньку подорож. Посипалась маса запитань, і я невпевненим голосом відповідаючи, подумки вже благала щоб вони мене відпустили. На останок вони викинули все з моєї валізи і сказали: »Або ти летиш з своїми речами з нашою сумкою, або не летиш взагалі», бо їм чомусь моя сумка фонила. Я звичайно обрала перший варіант, і з клітчатою торбою як у базарників,  все таки полетіла.

Враження від першого польоту, як від  будь чого вперше, неповторні.

І от я в Ізраілі. Юхуууу! Але що це? Видимість декілька метрів і це Ізраїль? Мене ця країна зустріла справжньою пиловою бурею. Нас попередили, що це може тривати 2-3 дні. » Ну що ж, — подумала я,- цим нас не злякаєш» — і вирушила до свого готелю. Житло я орендувала в м. Бат-Ям, яке розташоване поряд з Тель-Авівом — другою столицею Ізраїм (місцеві, до речі, дуже не люблять, коли так кажуть про Тель-Авів, бо для них одна єдина столиця — Єрусалим, і ніякий мегаполіс не витіснить його). В мене було два дні в запасі, щоб покупатись в Середземному морі до того часу, поки не пройде буря.

Пляжі в Тель-Авіві.  Хочу вам сказати, що наше Чорне море багато в чому програє їхньому Середземному: чисті пісок і пляжі, прозора вода, там навіть плавати якось легше (це мабуть тому, що вода солоніша). І кожні 50 метрів — бунгала рятувальнів.

Одного разу я так захопилась, що допливла до рифів, і мене хвилею прибило прямо до скелі, я трохи травмувала ліктя. І коли вийшла на берег, один з рятувальників підбіг і почав хутко мене направляти до їхньої палатки, хоча в мене там була зовсім непомітна подряпина. Продизинфікували рану, ще й жменю пластів додому дали. Після того, коли я приходила на свій пляж, вони чомусь ставились до мене як до VIP-персони, навіть лежака безкоштовно надали на всі дні мого відпочинку.

Ну от піщана буря вщухла, і я гайда брати екскурсії. В Ізраілі є що глянути, і очі розбігаються від запропонованих поїздок. Останню екскурсію оплачувала майже за останні гроші, так хотіла побувати там. Пам’ятаю реакцію екскурсовода: » То вже не їдьте туди, іншим разом відвідаєте Бахайські сади», а я з жадібними очима: »Е ні! Давайте ще туди», бо я хотіла це бачити в живу.

Мертве море. Солі в ньому 33 %, вода тебе виштовхує і ти лежиш як тюлень, можна навіть книжку улюблену читати, розслабившись на поверхні води. Шкіра після нього дуже ніжна, як після відвідування дорого СПА. Берег і дно моря обсіяний рифами з солі, тому раджу тобі купатись і ходити там у капцях. На березі розташовані басейни і душі з прісною водою, бо там без неї ніяк – коли ти виходиш з моря, шкіра мерехтить від солі, і якщо ти не витримав і спробув її на смак як я, — перше що ти будеш хотіти – прісної води. Кожен охочий може також помаститися лікувальною багнюкою з мертвого моря безкоштовно,- це магічне слово дуже люблять наші туристи, тому майже всі ходити там буро-зелені.

Потім поїхала в Бахайські сади, які розташовані в м. Хайфа. Коли там гуляла, постійно очі протирала, бо не вірила, що бачу це в живу: величезний сад з ідеальними газонами і ландшафтом.

Є у них багато стародавніх міст. Яффо, Акко, Кейсарія – всім їм більш ніж по 3 тис років. Гуляєш там, і ніби в часі перемістився.

Також, ви можете зустріти місця, до яких час був не дуже приязним, і залишив тільки деталі-спогади про величні місця.

По дорозі в Єрусалим можна відвідати музей при відкритому небі «Міні Ізраїль». Це копія країни у зменшеному вигляді. Коли там була, відчувала себе Гулівером.

Але в першу чергу Ізраїль — це свята земля з його храмами і церквами, чудотвоними іконами і місцями. І центром Ізраїля завжди залишиться Єрусалим.

В Єрусалимі є Стіна Плачу — це одне з найсвятіших місць для будь-якої релігії. Це залишок однієї з стін, що залишилось від храму Соломона. Вся вона обнизана записками вірян з усього світу, в яких віруючі звертаються до Бога з своїми бажаннями, переживаннями, подяками і молитвами. Перед стіною розташовані глечики з водою, де обов’зково кожен має помити руки перед тим, як іти до святині. Звідси і пішов вислів «Рука руку миє». А ще до стіни не можна повертатися спиною, якщо стоїш поряд.

В Єрусалимі розташований Храм Гробу Господнього, і він є головним Єрусалимським храмом Православної церкви. Сам храм є великим архітектурним комплексом, в якому розташований камінь миропомазання, Голгофа, місце воскресіння Христа. Саме тут сходить благодатний вогонь на Великдень. Всі лампадки горять упродовж року саме від цього вогню і кожен віруючий запалює з них свічки, щоб привезти частинку благодатного вогню додому.

 

Їздила до Назарету, де розміщений найбільший католицький храм Благовіження. Поряд з храмом розміщенні ікони Божої Матері з усіх країн світу. З України також є копія — ікона Божої Матері Зарваницької.

Їздили також на р. Іордан, де приймав хрещення Ісус Христос. Багато паломників приїздять саме туди приймати хрещення і омовіння, вважається що вода Іордану є лікувальною.

А ще я потрапила на їхній новий 5776 рік. Рош ха- Шана – це Новий рік за іудейський літочисленням. Підготовка до цього свята починається за декілька днів, і я це відчула вже в найближчому супермаркеті – довжелезні черги до кас, а прилавки під вечір напівпорожні. А в три дні свтята місто маже вимирає – корінні ізраїльтяни вважають це свято сімейним, тому і гостюють у родичів чи в колі сім’ї. На вулицях майже безлюдно, навіть деякі автомобілі стоять там, де їх залишили не припаркованими. Гуляєш вулицями і здається, що час зупинився.

Подорож моя тривала 10 днів. Мені їх не вистачило, щоб все побачити. Тому планую полетіти ще. І як мінімум зайняти себе дайвінгом на Червоному морі.

Ізраїль — країна, де кожен знайде своє — будь ти паломником, екстремалом, чи людиною, яка любить просто гарно відпочити на березі 3-ох морів.

Гарної подорожі!