Вже досить давно з’явилася мода на подорожі. Люди фотографуються на фоні пам’яток архітектури, в аеропортах, в ресторанах і т.д. Мегатони лайків у соціальних мережах присвячені саме подорожам і враженням від них, люди тішаться, фантазують, мріють, хтось надихається і діє. Але сьогодні я хочу заглянути трішки далі (чи то — глибше), і поділитися тим, яким чином подорожі і робота за межами України змінили мене.
1. Самим першим відкриттям у подорожах стало для мене те, що: «Для того, щоб життя у подорожах було в міру комфортним, не потрібно багато речей.» І щоб вмістити всі свої пожитки, цілком вистачало туристичного рюкзака, і двох додаткових торбинок для постілі, і якихось екстра речей, котрі про котрі згадував в момент перед виїздом. Хлоп я не дрібний, крім того люблю рукоділля і готувати їсти, то окрім футболок, штанів і постілі я мав із собою пряжу для плетіння, гачок, два кухонних ножі, каструлю і книги. Само-собою, що виглядав я мов гігантський равлик, але все було зі мною, і завжди мав вільні руки. Правда, не у всі двері мені вдавалося увійти з першого разу, але спина завжди була захищена ))))
2. Приблизно через рік, після того як покинув межі України, і побувавши у відряджені в Швеції, я став перед вибором, котрий привів мене до наступного відкриття: «Світ і саме життя, відкриті перед нами наскільки ми можемо осягнути оком та думкою.» Звучить трохи пафосно і може не зовсім зрозуміло, тому поясню на своєму прикладі. В Польщі я мав стабільну роботу і гарну зарплатню, тому рішення про те, щоб покинути все насиджене за рік, і поїхати до Швеції, мені давалося не просто. Три доби, із короткими перервами на неглибокий сон, я боровся із своїми страхами і переживаннями типу: «Я там нікого не знаю; як шукати роботу?; як шукати житло?; а якщо в мене не вистачить грошей?; як покинути роботу в Польщі і сказати шефу, що я йду?; де взяти грошей на поїздку?» і тому подібне. Це все ще супроводжувалося застудою та болем в горлі. Все було на купу )
Але після 3 діб роздумів, до мене прийшло те саме озаріння, з котрого почав цей пункт: Світ і саме життя, відкриті перед нами наскільки ми можемо осягнути оком та думкою. Тобто, ми вільні настільки, наскільки собі дозволяємо. Все інше — відмазки.
Не марнуючи ні хвилини, я вмився, вдягнувся і пішов на роботу, щоб побалакати із шефом. Я мав довгу і не просту розмову, але коли людина щось вирішила зробити, то як казала моя бабуся: «Вже танком не перепреш.» (с)
Два місяці підготовки до виїзду, і я на борту літака до Стокгольму, крило котрого видно у кадрі )))
3. «Будь щирим, вір людям і люди будуть вірити тобі.» Для себе, я називаю його «Закон взаємності». Нічого нового в цілому, але для мене це було відкриття, коли люди, котрі ніколи в житті мене не бачили і не знали, бралися допомагати у складних ситуаціях, вірили «на слово» і були приязними без усяких на то причин. Хвала Богу, що мені завжди траплялися такі люди і ВЕЛИКА ДЯКА ВСІМ, хто мене виручав та брав участь у моєму житті під час подорожей )
4. І, власне, що стосується кулінарії: «Перед тим, як експерементувати із стравами, навчись готувати згідно рецепту.» Цього навчила мене господиня мешкання, де я жив, щойно приїхав до Швеції. Звичайна жінка із Росії, але вона готує дуже смачно, і мені було цікаво як їй це вдається. Відповідь була проста: Дотримуйся рецепту! (с)
Так я навчився готувати смачні млинці, оладки, борщ, голубці та багато інших страв, котрі до цього були так собі у моєму виконані. Ось, власне, рецепт налисників за рецептом пані Віри: http://sirko.org.ua/recept-nalisnikiv/
А це фото мого борщу, де ложка буквально стоїть у каструлі. Взагалі, стосовно борщу, як національної української страви, я маю власну філософію. Кому буде цікаво — поділюся )
5. Друзі, із інших країн і культур були джерелами нових знань. Так я скуштував і навчився готувати азербайджанський та афганський плов. То зовсім інша річ, ніж узбекський плов, і заслуговує окремих статтей. Також для мене стали відкриттям хумус, кінза, шпинат, купа нових спецій і те, що баранина — це дуже смачно. Зараз я практично не їм свинини і дозволяю собі їсти руками, не зважаючи на здивовані погляди оточуючих.
6. Гігієна і чистота. Здається, що тут нового? Хлопці, котрі сповідають іслам, просто повернуті на чистоті. Що до кухні і місця проживання, то це всім зрозуміло, але мені було незрозумілим, чому мій колега йде до туалету із пляшкою теплої води. З’ясувалося, що після спорожнення кишківника, використання тільки туалетного паперу є недостатнім, і оскільки біде рідко де встановлюється і по нині, то він використовує пластикову пляшку із теплою водою. Уявляю посмішку на вашому обличчі, але вже багато років у всіх подорожах я маю маленьку півлітрову пляшку (а вдома — півторалітрову) саме для підтримання гігієни. Бути чистим у дорозі, та й всюди — це комфортно.
Які відкриття ви зробили для себе у подорожах, і чи змінили вони якось ваше життя?