Мій сосід по кімнаті якось мені сказав: Алекс, а поїхали зі мною в Норвегію. Як ви думаєте, що я відповів? Звичайно: — Так!  Ми закупили продуктів і впихнулися до його транспортера. Так як мій колега вже не вперше намотує кілометри по Норвегії, то ми спокійно їхали без навігатора, поки на вказівниках не зник напис про кількість кілометрів до Осло. Тут пілот сказав: — Де ми? — це змусило мене трішки захвилюватися, бо менше всього очікував такого питання. Заспокоювало те, що дорога була чиста, палива вистачало ще на 300 км і навігатор працював без проблем, але лежав він у бардачку. З’ясувалося, що ми поїхали псячими стежками у протилежному напрямку і відхилилися від курсу на 70 чи 80 км. Після того, як ми їхали виключно згідно навігатора, подібних приколів вже не ставалося.

Ми наближалися до кордону Швеції із Норвегією на трасі Е18, я приготував свій пашпорт і невеличкий спіч ебаут Що хлоп із українського села робить в на кордоні скандинавських країн. Готував у деталях, із датами, цифрами та можливими свідками. Коротше, там легенда була така, що аж сам почав вірити. Ні, а шО? Польська віза, ніч, кордон, може тому прикордоннику приснився поганий сон чи жінка не дала їсти, а на мені буде зриватися? Охоти повертатися назад пішки із великим столітровим рюкзаком в мене не було а ні краплі. Кілометри збігали, хвилювання троха наростало, але я тримав себе в руках. Ось, ми вже на кордоні, їдемо спокійно, посміхаємося і робимо вигляд, що ми руссо турісто. Не повірите! Здивуванню моєму не було меж, бо на наше авто ніхто навіть не звернув уваги. Година підготовки монологу про цілі візиту, приготовлений паспорт — всеньке залишилося у моїй голові та кишенях. Як поснив потім мій сосід і пілот по сумісництву: Тут як в лотереї, можуть зупинити, а можуть і не звернути увагу.

Далі ми умудрилися в якомусь селі трішки заблукати і знову вузенькими тропами, та маленькими селами їхали на останній паром (то трохти південніше Осло), знервовані, бо часу залишалося мало. Врешті-решт ми вдало спізнилися і довелося робити добрий гак у 180 км через столицю Норвегії. Скажу, що нічне Осло о дванадцятій ночі особливо не вражає, тому щось розказувати не стану, але куди більше мене вразили краєвиди невеличких містечок, розміщених на схилах гір. Мене вразила вся краса краєвиду, коли десятки тисяч електричних вогнів і вогників, наче велика розпечена лава розлилася норвезькими горами, заповнила  тепложовтим та помаранчевим світлом долину. Все це видовище випромінювало спокій та розміреність, що так приємно відчувати після великих і суєтливих міст. Таким я побачив містечко Drammen, що розміщенне на 100 км південніше Осло.

Десь біля 2 ночі ми опинилися в місці призначення- Tønsberg. Це невеличке і спокійне містечко, де життя тече таким самим повільним чином, як у моєму рідному селі. Багато хлопців-імігрантів жаліються, що тут нудно, що люди холодні і неприязні, але… хто їх тримає? В Італії тепліше і веселіше, але там із грошима фігово, тому сидять і ниють, що досить типово для нашої комюніті.

Перше, що питає наш народ: Які тут ціни? — відповім відразу — Високі. Навіть, якщо порівнювати із Швецією, мовчу вже про Польщу. Але беручи до уваги їхні зарплати, то все дуже файно і вистачає на нормальне життя, а не існування.

Друге, що розпитують: Як тут із роботою? — якщо ви володієте норвезькою (букмол), то знайти роботу не проблема, проблема легалізуватися. Дуже багато відмов у наданні дозволів на проживання та роботу в Норвегії, навіть якщо всі документи в порядку. Навіть якщо вам вдалося отримати всі дозволи, то можете отримати депорт в будь-який момент, якщо будете порушувати закони чи якісь правила. Це все розказую із слів хлопців, які тут легально та нелегально сидять по багато років і знають не одну історію.

Третє, що цікаво — люди. Люди досить приязні, привітливі, але якщо будете заважати чимось чи порушувати правила поведінки, дорожнього руху чи ще щось, то на вас просто заявлять в поліцію і вже полісмен буде проводити розмову. Тут ніхто не кричить, не шумить, мабуть тому наш народ тут нудиться. Але мушу відмітити такий момент, як соціальні гарантії та захист для всіх. Брат господаря квартири, де ми зупинилися — наркоман. Він отримував лікування багато разів, але так і залишився торчком, тому держава кожного дня, у вигляді медсестрички із торбинкою, видає йому пігулку, щоб той не шумів. Для цього ведеться спеціальний журнал, пігулку він приймає у присутності медсестрички (симпатична, до речі — блондинка із блакитними очима).

Ось такі перші враження від Норвегії у перші дні відвідування.

—————————————————————————————————

Много людей ищут работу за рубежом, но работа в России часто бывает намного лучше по условиях, чем у иностранцев. Чтобы найти хорошую работу в городах России, достаточно пользоваться местными порталами поиска вакансий.

 

10 thoughts on “Прямий репортаж з Норвегії.

    • 18.02.2013 at 6:28 пп
      Permalink

      Та не кажи… ліпше було не рушати з місця з таким компаньоном… але куди діватися — борги тиснуть, тому зціпив зуби і ломаю стіни, шляк би то все трафив )

      Reply
  • 18.02.2013 at 5:16 пп
    Permalink

    Очень интересно :) Санька, покупай уже фотик скорее, чтобы оживлять свои рассказы красочными фотографиями :)

    Reply
    • 18.02.2013 at 6:29 пп
      Permalink

      Андрушка, тільки із боргами розрахуюся, відращу куплю читалку і фотік. Навіть ноута не хочу )))

      Reply
      • 18.02.2013 at 11:16 пп
        Permalink

        та вже хоч на тапочок фоткай ! ))

        Reply
        • 20.02.2013 at 10:05 пп
          Permalink

          Ша! Не пали кАнтору, бо ж ніхто не знає, що в мене тапочки із телефоном та фотоапаратом )))

          Reply
    • 19.04.2013 at 1:37 дп
      Permalink

      Shurik, це типовий погляд росіян на речі. Всі, хто не влаштувався у країні (не тільки у Норвегії) починають такі речі розказувати, так згущати фарби, що послухаєш і жити не хочеться.
      Не без того, маразмів вистачає, але це відео для рейтингу. Людям потрібні емоції, що саме і подається у відеоматеріалі.

      Reply
  • 02.05.2013 at 7:44 дп
    Permalink

    всім привіт зі сонячної Москви :)

    Reply
    • 03.05.2013 at 8:16 пп
      Permalink

      О! Якими вітрами? То ж путь мав пролягати у Польщу, а тут — Москва.

      Reply

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *