«Полуничне дихання» або як воно на полуницях в Польщі. Продовження

Продовження: Бус приїхав з запізненням. Оскільки в бусі (Фольксваген Транспортер) вже були люди, то виявилось, що бракує 1 місця. Та пані, що везла нас на роботу, взяла з собою свого сина. Щось вони довго думали, хто має сісти на підлогу, — напевно, сподівались, що на підлозі мав їхати хтось, хто платив 10 баксів за дорогу. Так, це нагло. В результаті, на підлогу сів син тієї аферистки, що везла нас на роботу. І то ще з такою умовою, що всі мінятимуться з ним – по черзі сідаючи на підлогу. Але, не сталось так як вона би хотіла – її син всю дорогу там сидів. В дорозі, аферистка почала розвивати тему, що поліція може оштрафувати нас, і щоб ми всі були готові заплатити за це ще по 10 баксів. ))

Читати далі

«Полуничне дихання» або як воно на полуницях в Польщі

Передмова

Реальна історія із життя заробітчанина, який поїхав до Польщі на збір полуниць.
Головний герой подій — це читач та дописувач блогу Роман Л.,
який ласкаво погодився поділитися власним життєвим досвідом.

 

Дєла давно мінувших днєй – пріданьє старіни глубокой.

Йшов 2000 рік. Минав перший рік як я закінчив своє навчання в технікумі. Молодий фельдшер ветеринарної медицини, який шукав працю. Але такої ніде не було, бо кому потрібен фахівець без досвіду роботи. Якось я дізнався, що люди возять на продаж до Польщі квасолю, горілку і сигарети. Я тоді ще не знав, що це човникарством зветься. Ось я вирішив зайнятися квасолею, яка у нас розповсюджена, та дуже популярна. То така біла, крупна квасоля була, — в народі її називають «кобильохою». Всю куплену квасолю, звозив додому, вдома все важив, пакував дві сумки по 25 кг, брав з собою 0,75л горілки (то була така «квадратна» пляшка «Смородинової» від Артеміди), блок сигарет, і «гострив сандалі» на Польщу.

Читати далі