Знову затримують рейс, знову якась поломка і всі змушені чекати додаткових півтори години. Шкода, що не взяв із собою блокнота, тому доводиться писати на квитку. На зайняття вже сьогодні не встигаю, тому вкотре пропущу урок із електробезпеки. В Duty free якийсь молодий поляк дорогим парфумом із пробника пахтиться на халяву, а в залі очікування малишня від 3-х до 5-ти років ганяє галасливим табунцем, все перевертаючи на своїй дорозі, весело регочучи та радуючись свободі.
Взагалі, залізнодорожні вокзали та аеропорти, то дивний мікс із різного пошиву людей, національностей та рас. Тут можна побачити мароканців, корейців, чехів, поліків, шведів, монголів. Кожен кудись летить у своїх справах: хтось до рочів, хтось на роботу, хтось у бізнесових задачах. А що тут роблю я? А я чекаю, коли літак піднесе мене над важкими хмарами, що затулили сонце, вже два тижні, як ні промінчика.
Там в небі гарно, легко і вільно, там над головою тепле і ніжне сонечко, а під ногами коврик зітканий із хмар, тільки в шпариниах між хмарами можна побачити мікроскопічні кораблі чи клаптики міст із мурашиною метушнею всередині. Дуже хочу у небо, бо темноа і сірість вже набридли до несхочу.
Ось нарешті оголошують рейс, а тому довелося відліплюватися від батареї, на якій я лежав під вікном у повний зріст, мов великий і лінивий кіт. Формальності на лінії контролю і я мчу крізь сніг із дощем на борт літака. Знову мені дісталася сторона протилежна від сонця, і замість м’яких та теплих променів, мені дістався вигляд на повний місяць. Він лежить великим жовтавим млинцем на перині із рожевих хмар, які підсвічуються променями вечірнього сонця. Але крім рожевих хмар, довкола, куди сягає око, мов розлита кимось густа домашня сметана, лежать снігові хмари величезним плесом.
В ілюмінатор на протилежній стороні салону, пробиваються промені сонця, що сідає в глибину сметанкових хмар. Воно повільно і впевненно занурюється, забираючи із собою день, а на зміну приходить місяць, несучи із собою темряву ночі. Споконвічний кругооберт в природі, вічне чергування дня та ночі, життя та смерті.
Дурниці нам розказують, що смерть, то остання точка нашої подорожі, що далі нічого нема, тільки порожнеча та темрява. Наша свідомість не в змозі збагнути всі деталі того величезного механізму кругооберту, в якому ми лише малесенькі деталі.
Після ночі, приходить ранок, а значить після того, як віддамо останній подих, ми всеодно куди попрямуємо. Це не кінцева зупинка, це лише станція пересадки.
Стюардеса оголошує, що ми вже скоро приземляємося, що потрібно пристібнути паси безпеки і сидіти спокійно. Посадка і я вже на місці.
28.11.2012
—————————————————————-
Ломбарди, як явище, з’явилися дуже давно і завжди були популярними закладами. Продовжуючи традиції ломбардної справи відкрито новий ломбард Львів на ринку «Старий лицар» . Там ви можете отримати кредити готівкою, кредит під заставу золота чи термінові кредити.