Подорожуючи Норвегією, ми зупинилися в містечку Førde (Фьорде), що знаходиться в п’ятиста кілометрах на північний захід від Осло (столиця норвегії). Із населенням в 11-12 тис. чоловік, ритм життя тут дуже спокійний і розмірений, як то узагалі водиться в Скандинавії, такий ритм надто повільний для мене, але мабуть до того можна звикнути із часом.
При тому всьому, що містечко виглядає сучасним, із розвинутими мережами супермаркетів, гіпермаркетів, ресторанів та інших атрибутів сучасного міста, все ж відчуття того, що знаходишся у великому селі — не позбутися, ось тільки корів не женуть із череди вечорами та пси ночами не гавкають )))
Все містечко лежить між горами, тому сильних вітрів не спостерігається, але погода може мінятися по кілька разів на день, як то у нас буває в Карпатах. Повітря тут неймовірно чисте і це навіть важко передати словами, бо його відчуваєш тільки легенями, воно без запаху і смаку, тільки шалена свіжість у кожному подиху.
Як вже давно помічено — гірське повітря полегшує стан людини після гарного застілля, так і мої колеги, гамірно та весело повивши горілочки весь вечір та півночі, уранці проснулися так, ніби увечері нічого не було, лише стійкий перегар нагадував про веселі години переддень.
Місцеві жителі розказують про фантастичну рибалку і не вірити їм я не маю причин, адже Норвегія завжди славилася чудовими умовами для рибалки, і чув не раз, що багато наших земляків, які живуть у Швеції, спеціально їдуть за 1000-1200 кілометрів, щоб набратися на цілий місяць вражень, заодно й філе тріски та лосося заготовити на півроку.
Так як пити горілку мені було не охота, а для рибалки я не взяв нічого, то вечорами мені трохи нудилося і я виходив на схили місцевих гір. Ось одного разу увечері я вирішив вилізти на підвищення (невеличка гора) у підніжжя якої знаходився будинок наших друзів.
Шлях для непідготовленого скелелаза виявився непростим, але дуже приємним, так як по дорозі було стільки краси, що не хотілося відводити погляд. Весь шлях до вершини був встелений густими мохами та лишайниками, які під ногами зминалися мов ворс дорогого персидського килима.
Трішки підвівши голову можна було побачити засніжені вершини інших гір, але до моєї залишалося ще добрих 15 хвилин неквапливого і дуже обережного ходу, адже за обросле мохами каміння не дуже зачепишся, щоб вилізти.
Ну ось, бажана вершина була підкорена і яким було моє здивування, коли я побачив під великим зеленим каменем (я точно нічого не пив перед тим, там все зелене від мохів) лежав невеличкий герметичний пластиковий контейнер для харчових продуктів. Так як не я туди його клав, то права чіпати контейнер я не мав, але цікавість взяла своє і я потягнувся за коробочкою.
Яким же було моє здивування, коли там я побачив таємний сховок місцевих дітлахів. Пам’ятаєте, як колись у дитинстві ми самі ховали дорогі нам речі від дорослих та інших дітей у металевій коробці від цукерок, і охороняли то можливо більш старанно та завзято, ніж озброєна охорона банку.
Мені захотілося зробити приємно дітлахам, але на жаль нічого в кишенях не мав, що могло б справити приємність для маленьких таємних агентів. Але раптом у кишені задзвеніли монети, ними виявилися кілька шведських крон, які я і поклав до контейнера. Сподіваюся, що то стане приємним сюрпризом.
Весь час, поки я був на вершины, мены все із голови не йшло одне питання: «Що ж то за суворі норвезькі дітки, що сюди добираються???»
Але походивши кілька хвилин, порозглядавши місцину, я знайшов стежку, що йшла з іншої, більш пологої сторони гори і сюди можна було добратися за той самий час що і я, але не обливаючись потом.
Пейзаж із вершини відкривався до неможливості заспокійливий та вражаючи гарний.
Що не кажіть, а творіння природи найвеличніші та найдосконаліші. Ніщо із творіння рук людських не дозволить раптово забути про втому і всі думки, заповнивши по самі вінця вас захопленням та бажанням розчинитися у побаченій красі.
Ось так, невеличка і досить спонтанна мандрівка на вершину гори, переросла у тихий водоспад потужних емоцій та незабутніх вражень, які назавжди закарбувалися у пам’яті.
————————————————————————
Огонь в жизни человека играет очень большую роль, но если не соблюдать правила пожарной безопасности, тогда этот друг может разрушить все вокруг себя. Чтобы уберечь себя и имущество от беды — покупайте пожарные рукава, и держите пожарный водопровод в рабочем состоянии.
класна стаття, але підписуй фотки (alt, title etc.), бо доводиться тільки здогадуватись шо тама. Та й пошукові системи тобі «дякую» скажуть :)
Так підписував… спеціально старавсі, все вносив у ті самі графи…
Санька, нужно было малым еще и в блокнотике что-то написать, они бы точно удивились :))) А на мелочь подумают, что им какой-то леший положил и теперь посносят все свои коробочки туда, чтобы еще мелочи добавилось :)
Андрюха, я написав. Але пізніше зрозумів, що із помилками, тому вирішив не афішувати свою неграмотність читачам ))))