Прогулюючись вулицями Тенсберга (Tønsberg, Norge)

Згідно Snorrego Sturlasona (ісландський політик, історіограф 1178-1241), місто Тенсберг, було засноване у 872 році, що робить його найстаршим міським осередком на території усієї Норвегії. Сучасні історики називають іншу дату заснування, яка припадає на 1100 рік. Все ж, не зважаючи на заперечення вчених, тисячоріччя міста було відсвятковане у 1872 році.

Хто б, що б не казав, а ніде в Норвегії не знаходили стільки предметів, що відносять до часів Вікінгів. Окрім того, фортеця Tungsberghus була резиденцією багатьох коронованих персон, серед яких і король Magnus Lagabøte, за часів правління якого було запроваджено закони, що поширювалися на цілу країну.

До XVI століття Тенсберг був важливим торговим осередком у Норвегії, допоки у 1503 році, шведська армія не знищила місто вщент. Повному занепаду сприяла і потужна пожежа, що сталася у 1536 році, яка перетворила місто на попелище.

На сьогодні, це велике, як по норвезьких мірках, місто (38 тис.жителів), із суднобудівною верф’ю, паперовою фабрикою, теплицями й заводами по обробці металу та шкіри. Історичний екскурс зроблено, хотілось би тепер поділитися і власними враженнями. Для порівняння, в столиці Норвегії — Осло, кількість жителів становить 500 тис. осіб.

Взагалі, жителі Скандинавії відрізняються своїм спокійним характером, стриманістю, неквапливістю і любов’ю до порядку. Це відчувається всюди, починаючи із вулиць, і закінчуючи комірчиною у далекому куточку будинку. Все зроблено до ладу, і кожна річ на своєму місці.

В центрі міста, переважна більшість будівель зроблена із каменю та цегли, але все докорінно міняється, тільки ви виїдете за межі центру. Прогулюючись вулицями Тенсберга (а моя прогулянка була довжиною десь у 14 км), я помітив, що всі приватні будинки, і навіть дуже дорогі на вигляд, збудовані по каркасній технології, та обшиті дерев’яними дошками. Панівні кольори – червоний, жовтий, білий. Стримано, скромно, і в той самий час, під будинками можна зустріти припарковані Porshe Cayen, Lexus та багато інших дуже дорогих авто.

У суботу та неділю, коли ми відпочивали від роботи, то прогулювалися набережною, де дуже багато ресторанчиків, кафе і таверн. Вільного місця не знайти, бо всі місцеві жителі виходять погрітися на сонечку, погомоніти про життя-буття і пропустити чарчину. Норвежці, шведи, а особливо – фіни, полюбляють випити, і вживають алкоголю немало. Але мушу зауважити, що ні разу, мені не доводилося бачити ситуації з участю нетверезого місцевого жителя, чого не скажеш про іммігрантів із колишнього союзу, прибалтів російського походження та поляків. Вихованість, стриманість чи клімат так впливають на норвежців?

Отже, нічого сильно дивовижного у Тенсбергу я не зустрів. Чисто, гарно, скромно і дуже затишно, ось які враження у мене виникли, коли я жив і працював у цьому містечку.