Від недавна довелося знову користуватися стокгольмським метро, і я зрозумів, як скучив по ньому. Мало того, що ти маєш годину вранці, та годину увечері на читання улюбленої книги, то ще й у метрі на якийсь час всі стають рівні: шведський стиляга-менеджер у дорогому костюмі та екстравагантній краватці, та український роботяга-електрик, у робочій формі з плямами фарби і силікону.
Коли ми вийдемо з вагону, то кожен повернеться у свій світ, а поки що, ми змірюємо один-одного поглядами, і робимо свої висновки.
А ще, сьогодні купував каву в Pressbyrån, і продавець арабської зовнішносиі вирішив, що я поляк, привітавшись і подякувавши польською. То все дякуючи моїй робочій формі.
Але це ще нічого. Одного разу, жіночка, що працює в транспортній компанії, і роздає жовтеньки купони »щастя» за порушення правил паркування, подумала, що я з Румунії. От тоді я зрозумів, що пора в цій »жізні» щось міняти: поголитися, постригттся та приділяти більше часу для сну )))